Найвищим досягненням англійської й усієї європейської
літератури доби Відродження була творчість Вільяма Шекспіра 23 April
(1564-1616). Спадщина геніального митця набула світового значення, спонукала
творчий розвиток народів світу усіх наступних століть, зберегла свою
актуальність до нашого часу. Сучасники Шекспіра не сумнівалися в його
авторстві, але скупість біографічних відомостей про нього згодом дала поштовх
до припущень, що автором знаменитих п'єс був не актор Шекспір, а якась інша
людина, котра з певних причин не хотіла підписувати п'єси своїм іменем.
Прибічники цієї гіпотези виходили з того, що, мовляв, неук-провінціал,
звичайний актор не міг написати геніальних творів. Тому на роль їхнього автора
висувались люди знатні і високоосвічені: Френсіс Бекон, королева Єлизавета,
лорд Ретленд, граф Дербі та ін. Сумніви щодо авторства Шекспіра почали
висловлюватися ще у XVIII ст., а в XIX ст. існували уже цілі монографії, в яких
розгорталися антишекспірівські гіпотези; не перевелися антишекспіристи і в
сучасному зарубіжному літературознавстві. Літературна спадщина Шекспіра
складається з 37 п'єс (10 істор.хронік, комедії, 3 трагікомедії, трагедії, з
яких 5 великих (Р.Дж, Отелло, Король Лір, Гамлет, Макбет), 2 поем «Венера та
Адоніс» і «Зганьблена Лукреція» та 154 сонетів. Протягом усієї творчості
розвивався й змінювався світогляд Шекспіра, отже, і характер його творів. На
цій підставі вчені поділяють творчий шлях митця на три:
Перший період (1590-1600). (Сон літньої ночі, Р.Дж) У творах
цього періоду переважає оптимістичне, радісне сприйняття життя. Шекспір не
уникає змалювання темних, негативних рис дійсності, життєвих, соціальних
суперечностей, але він впевнений, що зло можна подолати, вірить у торжество
розумного і доброго. В цей період написані драми-хроніки, ранні трагедії,
поеми, комедії і сонети. Найбільш позитивний і ренесансний період.
Другий період (Гамлет, Отелло, Король Лір, Макбет) творчості
Шекспіра збігається з поглибленням соціально-політичних суперечностей у країні.
З усією виразністю проявилась невідповідність відносин, що склалися в
дійсності, гуманістичним ідеалам. Віра в їхню реальність(hymanistuchniidealu),
яка живила гуманістичну думку(hymanistuchnipohlyadu),
похитнулася(Shekspirvidchuvvsece). Все це позначилося і на духовному розвитку
Шекспіра, зумовило зміни в його умонастрої та творчості. Драматург заглибився в
аналіз трагічних суперечностей у людському житті і творив переважно в жанрі
трагедії. Три комедії, написані в цей час, позначені трагічним
світосприйняттям. Наявність маньєристської (перехід) та барокової стилістики.
У третій період (Буря) творчості, який називають
романтичним, Шекспір написав п'ять п'єс: чотири трагікомедії, або романтичні
драми та історичну драму «Генріх VIII». Значне місце в драмах займає
казково-фантастичний елемент. Дія в них відбувається в легендарній країні, в
світі незвичайного, казково-фантастичного, де добрі начала життя незмінно
перемагають сили зла. Та це не означало відходу митця від дійсності - Шекспір
всюди зберігає почуття реальності і твердо стоїть на її ґрунті, зображуючи
реальні конфлікти реальної історичної дійсності.
Комментариев нет:
Отправить комментарий